Ринок арматури в Україні увійшов у фазу, коли ціна і наявність металу визначають графік робіт на майданчиках. Орієнтовна вартість тонни сягнула 47,5 тис. грн — зростання більш ніж на 30%. Для фундаментів, монолітних перекриттів і несучих конструкцій це одна з головних статей витрат, і саме вона зараз перебуває в найменш передбачуваному стані.
Причина — зупинка великих виробничих потужностей. До загострення внутрішній попит значною мірою покривали два підприємства: «АрселорМіттал Кривий Ріг» і «Каметсталь» групи «Метінвест». Восени 2026 року через російські удари по інфраструктурі виплавка сталі скоротилася, а «АрселорМіттал Кривий Ріг» оголосив про консервацію обладнання; за повідомленнями, процес може тривати близько двох місяців.
Скільки металу потрібно ринку
Обсяги попиту залишаються значними навіть в умовах війни. До повномасштабного вторгнення річне споживання арматури становило приблизно 1–1,1 млн тонн, у 2022 році воно впало орієнтовно на 60%, а у 2025-му, за оцінками учасників ринку, відновилося до 850–900 тис. тонн. За підрахунками «Метінвесту», торік ринок спожив близько 770 тис. тонн арматури при загальному споживанні металопрокату 3,3 млн тонн.
Щомісячна потреба, за даними GMK Center, — це приблизно 70–85 тис. тонн арматури, 80–90 тис. тонн гарячекатаного рулону і 28–30 тис. тонн катанки. Такі обсяги треба постачати регулярно, інакше майданчики простоюють. Арматура потрібна не лише будівельникам: металопрокат іде на труби, профілі, сітки, залізобетонні конструкції, тому перебої зачіпають суміжні виробництва, машинобудування й дорожніх підрядників.
Чому імпорт не закриває розрив швидко
Замінити український метал закордонним за тиждень неможливо. Потрібні контракти, узгодження характеристик, організація перевезення і прикордонні процедури. За оцінкою директора GMK Center Станіслава Зінченка, доставка імпортних партій може тривати щонайменше два місяці. Додаються перевантажені сухопутні переходи, обмежена транспортна тяга і дорожче пальто.
Морського сполучення бракує, тому метал завозять через порти Румунії та Болгарії, а далі — залізницею або автотранспортом. У серпні «Укрзалізниця» підвищила вантажні тарифи на 30%, що для галузі, яка активно користується залізницею, означає додатковий тиск на собівартість.
Іноземні виробники теж не резервують потужності під Україну: у них власні контракти, графіки й ринки збуту. У вересні за кордоном законтрактували лише близько 30 тис. тонн рулону й листа, 4 тис. тонн арматури та 500 тонн катанки — це помітно менше за регулярні потреби ринку.
Звідки везуть метал
Частка імпорту зростала ще до нинішнього загострення. За даними «Укрметалургпрому», у 2021 році вона становила 22,6% внутрішнього споживання металопродукції, а за три квартали 2026 року досягла 46,8%. За цей же період Україна імпортувала 84 тис. тонн арматури — майже в півтора раза більше, ніж роком раніше.
Основні напрямки — Китай і Туреччина. За інформацією GMK Center, у вересні Китай дав близько третини постачань гарячекатаного рулону, майже 60% холоднокатаного листа, 40% балок і швелерів та 51,4% сталевих труб. Туреччина забезпечила приблизно третину гарячекатаного прокату, половину покрівельного листа з полімерним покриттям, близько 38% фасонного прокату і п’яту частину арматури. Окремі позиції надходили з Єгипту та Молдови. Географія розширюється, але регулярність і ціна постачань від цього не стають стабільнішими.
Що це означає для майданчиків
Забудовники реагують по-різному, і різниця залежить від запасів. В «Інтергал-буді» повідомляли, що використовують власні резерви та запаси металотрейдерів, наголошуючи: арматура критична для монолітних робіт, а наявність запасів в однієї компанії не свідчить про стабільність ринку.
Засновник KAN Development Ігор Ніконов описав іншу динаміку: компанія вчасно сформувала значний запас, але він поступово скорочується, тож специфікації та графіки постачання погоджують з виробниками в Польщі й Туреччині. Поки резерви є, темпи робіт зберігаються; коли вони вичерпаються, а імпорт не дасть потрібних обсягів, ризик затримок зростатиме. Це стосується не лише житла: сталь потрібна для доріг, мостів, промислових об’єктів і відновлення пошкодженої інфраструктури.
Тиск на бюджет
Арматура дорожчає не окремо від решти кошторису. За оцінкою Ніконова, за останній рік собівартість будівництва зросла на 30–35%. Пісок подорожчав на 78%, щебінь — на 72%, бетон — на 62%, арматура — на 60%, труби й матеріали на основі нафти — на 45%, цемент — майже на 30%, фасадні матеріали й хімія — на 25%. Вартість самих робіт зросла на 50%.
Компенсувати це підвищенням цін на квартири вдається не завжди: платоспроможність покупців обмежена, і надмірне подорожчання житла скорочує продажі. За словами Ніконова, частина компаній продає квартири нижче собівартості, щоб підтримувати грошовий потік. Якщо витрати зростають швидше за доходи від продажу, фінансування будівництва, закупівель і початкових графіків стає складнішим.
Мита як окрема лінія спору
Через дефіцит загострилося питання антидемпінгових мит на імпортну продукцію. Раніше вони захищали українських виробників від дешевшого закордонного металу. Після зупинки частини потужностей будівельники пропонують тимчасово переглянути або скасувати ці обмеження, щоб розширити вибір постачальників і зменшити витрати. Ніконов вважає, що за браку українського металу імпортні бар’єри додатково підвищують собівартість проєктів.
Металурги проти безумовного скасування. У «Метінвесті» вказують на ризик надходження продукції, виготовленої з російської сировини, і наводять приклад окремих випадків імпорту труб із Туреччини, для яких могли використовувати дешевшу сировину.
Забудовникам варто порахувати потребу в арматурі на найближчі два-три місяці окремо від решти матеріалів і зафіксувати обсяги за контрактами до вичерпання складських запасів. Наступний крок — перевірити графік постачання з обраними трейдерами та закордонними виробниками на предмет реальних строків доставки, а не заявлених.
