Коли я вперше побачив кошторис реконструкції Паланського ліцею, мене зачепила не сама цифра, а момент, коли вона спливла. Про завищення цін на будматеріали заговорили не на тендері, а коли на об’єкті вже стояли риштування. Це як помітити тріщину в стіні після того, як залили фундамент: ремонтувати можна, але дорого й нерозумно.
Питання не в тому, що хтось завищив. Питання — чому система побачила це так пізно.
Уявіть звичайний ранок у відділі освіти. Хтось відкриває тендерну документацію, гортає кошторис, дивиться на підсумкову суму. Вона виглядає пристойно. Далі — процедура, кваліфікація, переможець. Все за законом. А через кілька місяців на майданчик приїжджає перевірка й знаходить, що цегла чи арматура в кошторисі коштують помітно дорожче за ринкові.
Чому це не видно раніше? Бо на тендері ніхто не зобов’язаний перевіряти кожну позицію кошторису проти ринку. Замовник оцінює пропозицію в цілому — ціну, строки, досвід. Детальний аудит матеріалів на етапі подання пропозицій не робить ніхто: ні комітет, ні учасники. Це не злий умисел, це прогалина в процедурі.
Друга причина — кошторис готує проєктувальник, а не замовник. Ліцей отримує готовий документ із цифрами, які хтось заклав раніше. Перевірити кожну позицію — це робота окремого фахівця з ринковими базами цін. У невеликій громаді такого фахівця просто немає.
Третя причина — часовий лаг. Між затвердженням кошторису й закупівлею матеріалів минає час. Ринок рухається, ціни змінюються. Іноді завищення — це не корупція, а застарілі дані. Але й цим користуються: різницю між ринком і кошторисом ніхто не ловить, поки не прийде перевірка на об’єкт.
Тепер про масштаб. По області таких кейсів не один і не два. За останні роки аудитори фіксували завищення в кошторисах ремонтів шкіл, садочків, амбулаторій — рахунок іде на десятки об’єктів. Паланський ліцей — просто один із тих, що потрапив у поле зору. Це не унікальний випадок, це типова картина.
І ось що мене дратує найбільше. Ми витрачаємо гроші на перевірки після старту робіт, замість того щоб вбудувати простий фільтр на вході. Порівняти ключові позиції кошторису з ринковими цінами — це не космос. Це кілька днів роботи фахівця. Але цього не роблять, бо процедура не вимагає.
Мій висновок простий: проблема не в тому, що хтось пізно помітив. Проблема в тому, що на тендері дивляться на суму, а не на склад. Поки це так, завищення ловитимуть на риштуваннях — і щоразу пізно.
